Bokmålsordboka
sno 3
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å sno | snor | snodde | har snodd | sno! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| snodd + іменник | snodd + іменник | den/det snodde + іменник | snodde + іменник | snoende |
Походження
norrønt snúa; samme opprinnelse som snu (2Значення та вживання
- refleksivt: bukte, slynge (2, 1)
Приклад
- stien snodde seg mellom steinene;
- vite å sno seg – vite å innrette seg lurt
Фіксовані вирази
- sno seg framåle seg fram; også: opptre lurt og behendig