Bokmålsordboka
slynge 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å slynge | slynger | slynga | har slynga | slyng! |
| slynget | har slynget | |||
| slyngte | har slyngt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| slynga + іменник | slynga + іменник | den/det slynga + іменник | slynga + іменник | slyngende |
| slynget + іменник | slynget + іменник | den/det slyngede + іменник | slyngede + іменник | |
| den/det slyngete + іменник | slyngete + іменник | |||
| slyngt + іменник | slyngt + іменник | den/det slyngte + іменник | slyngte + іменник | |
Походження
norrønt slyngja, sløngva; jamfør slenge (1Значення та вживання
Приклад
- elva slynget seg gjennom dalen;
- villvinen slynget seg oppover veggen;
- slynge armene rundt en
Приклад
- den (steinen) slynget han ut og traff filisteren i pannen – 1. Sam 17,49;
- slynge honning – ta ut honning med honningslynge;
- slynge ut en anklage