Bokmålsordboka
anvise
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å anvise | anviser | anviste | har anvist | anvis! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| anvist + іменник | anvist + іменник | den/det anviste + іменник | anviste + іменник | anvisende |
Походження
av lavtysk anweisen ‘vise til, peke på’; jamfør an- (1Значення та вживання
- vise (2, 1), instruere, rettlede, peke på, peke ut
Приклад
- ta medisin som anvist;
- anvise en løsning
Приклад
- få anvist plass;
- hovmesteren anviser dem et bord
- oppfordre til, be om utbetaling (1)
Приклад
- anvise en regning, et beløp
- vise treff på skyteskive (1)
Приклад
- skytterne gikk til målskivene for å anvise