Bokmålsordboka
tildele
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å tildele | tildeler | tildelte | har tildelt | tildel! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| tildelt + іменник | tildelt + іменник | den/det tildelte + іменник | tildelte + іменник | tildelende |
Значення та вживання
dele ut til;
la få;
gi
Приклад
- tildele noen en belønning;
- han tildeler dem en krevende oppgave;
- hun tildelte ham et slag i ansiktet