Bokmålsordboka
instruere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å instruere | instruerer | instruerte | har instruert | instruer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| instruert + іменник | instruert + іменник | den/det instruerte + іменник | instruerte + іменник | instruerende |
Походження
fra latin ‘bygge, ordne, innrette, undervise’Значення та вживання
- gi opplæring;
Приклад
- instruere i bruk av en ny maskin;
- instruere skihoppere;
- instruere skuespillere;
- instruere i gammeldans
- gi pålegg om
Приклад
- bli instruert om hva en skal gjøre