Bokmålsordboka
framføre 2, fremføre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å framføre | framfører | framførte | har framført | framfør! |
| å fremføre | fremfører | fremførte | har fremført | fremfør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| framført + іменник | framført + іменник | den/det framførte + іменник | framførte + іменник | framførende |
| fremført + іменник | fremført + іменник | den/det fremførte + іменник | fremførte + іменник | fremførende |