Nynorskordboka
kjøve
kjøva
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kjøvaå kjøve | kjøver | kjøvde | har kjøvd | kjøv! |
| har kjøvt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kjøvd + іменник | kjøvd + іменник | den/det kjøvde + іменник | kjøvde + іменник | kjøvande |
| kjøvt + іменник | ||||
Походження
norrønt kǿfaЗначення та вживання
- ta pusten frå;
Приклад
- kjøve nokon;
- bli kjøvd av røyk
- om rennande vatn: svelle opp av frost;bli oppdemd av is
Приклад
- bekken kjøver opp