Bokmålsordboka
vagge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vagge | vagger | vagga | har vagga | vagg! |
| vagget | har vagget | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| vagga + іменник | vagga + іменник | den/det vagga + іменник | vagga + іменник | vaggende |
| vagget + іменник | vagget + іменник | den/det vaggede + іменник | vaggede + іменник | |
| den/det vaggete + іменник | vaggete + іменник | |||
Походження
norrønt vaga ‘rugge’; beslektet med veieЗначення та вживання
- bevege seg (langsomt) fra den ene siden til den andre
Приклад
- stå og vagge;
- vagge med hoftene
- som adjektiv i presens partisipp:
- ha en vaggende gange
- gå vaggende;
Приклад
- flodhesten vagget mot oss