Bokmålsordboka
rugge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å rugge | rugger | rugga | har rugga | rugg! |
| rugget | har rugget | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| rugga + іменник | rugga + іменник | den/det rugga + іменник | rugga + іменник | ruggende |
| rugget + іменник | rugget + іменник | den/det ruggede + іменник | ruggede + іменник | |
| den/det ruggete + іменник | ruggete + іменник | |||
Походження
norrønt ruggaЗначення та вживання
Приклад
- båten rugget;
- sitte og rugge i stolen;
- han har rugget barnet i søvn
- få til å flytte seg;
Приклад
- rugge en stein
- gå med voggende gange
Приклад
- han rugget oppover bakken;
- hun kom ruggende