Bokmålsordboka
utfordre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å utfordre | utfordrer | utfordra | har utfordra | utfordr!utfordre! |
| utfordret | har utfordret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| utfordra + іменник | utfordra + іменник | den/det utfordra + іменник | utfordra + іменник | utfordrende |
| utfordret + іменник | utfordret + іменник | den/det utfordrede + іменник | utfordrede + іменник | |
| den/det utfordrete + іменник | utfordrete + іменник | |||
Походження
etter tysk; lavtyskЗначення та вживання
sterkt oppfordre, uteske, hisse
Приклад
- utfordre en (til duell)
Фіксовані вирази
- utfordre skjebnengjøre noe risikabelt