Bokmålsordboka
ståke
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å ståke | ståker | ståka | har ståka | ståk! |
| ståket | har ståket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| ståka + іменник | ståka + іменник | den/det ståka + іменник | ståka + іменник | ståkende |
| ståket + іменник | ståket + іменник | den/det ståkede + іменник | ståkede + іменник | |
| den/det ståkete + іменник | ståkete + іменник | |||
Походження
kanskje av lavtysk stoken ‘stikke, støte’Значення та вживання
- holde leven;
Приклад
- ungene ståket utenfor
- ha det travelt;
Приклад
- ha mye å ståke med