Bokmålsordboka
støye
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å støye | støyer | støya | har støya | støy! |
| støyde | har støyd | |||
| støyet | har støyet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| støya + іменник | støya + іменник | den/det støya + іменник | støya + іменник | støyende |
| støyd + іменник | støyd + іменник | den/det støyde + іменник | støyde + іменник | |
| støyet + іменник | støyet + іменник | den/det støyede + іменник | støyede + іменник | |
| den/det støyete + іменник | støyete + іменник | |||
Походження
fra lavtyskЗначення та вживання
- bråke (2, lage spetakkel
Приклад
- ungene lo og støyet;
- motoren støyer noe forskrekkelig
- som adjektiv i presens partisipp:
Приклад
- en støyende latter;
- vekke støyende munterhet