Bokmålsordboka
berolige
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å berolige | beroliger | beroliga | har beroliga | berolig! |
| beroliget | har beroliget | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| beroliga + іменник | beroliga + іменник | den/det beroliga + іменник | beroliga + іменник | beroligende |
| beroliget + іменник | beroliget + іменник | den/det beroligede + іменник | beroligede + іменник | |
| den/det beroligete + іменник | beroligete + іменник | |||
Вимова
beroˊligeПоходження
fra tysk; av roligЗначення та вживання
Приклад
- det beroliger meg å høre det;
- berolige noen