Bokmålsordboka
kline
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kline | kliner | klinte | har klint | klin! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| klint + іменник | klint + іменник | den/det klinte + іменник | klinte + іменник | klinende |
Походження
norrønt klínaЗначення та вживання
- stryke over med noe vått eller fett;
Приклад
- ungene klinte smør utover bordet;
- kline på noe maling;
- kline seg til med noe
- klemme (2, 3), presse (2, 3) i en viss retning
Приклад
- kline seg opp til veggen