Bokmålsordboka
klemme 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å klemme | klemmer | klemte | har klemt | klem! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| klemt + іменник | klemt + іменник | den/det klemte + іменник | klemte + іменник | klemmende |
Походження
fra lavtysk; jamfør klammeЗначення та вживання
- trykke, presse noe hardt sammen slik at det endrer form
Приклад
- klemme noe flatt;
- klemme fingeren i dørsprekken;
- skoen klemmer
- gi en klem (1)
Приклад
- kysse og klemme
- presse (2, 1) i en viss retning;
Приклад
- klemme seg fram;
- klemme seg sammen
Фіксовані вирази
- klemme i veisette i gang
- klemme pådrive på, henge i
- klemme til
- sette i gang for fullt
- slå til noen