Bokmålsordboka
fundere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å fundere | funderer | funderte | har fundert | funder! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fundert + іменник | fundert + іменник | den/det funderte + іменник | funderte + іменник | funderende |
Походження
av latin fundus ‘bunn’Значення та вживання
- gi eller ha grunnlag for;
Приклад
- kravet var godt fundert
- brukt som adjektiv
- en løst fundert påstand
Приклад
- fundere på noe;
- gå og fundere;
- fundere over meningen med livet