Bokmålsordboka
gruble
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å gruble | grubler | grubla | har grubla | grubl!gruble! |
| grublet | har grublet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| grubla + іменник | grubla + іменник | den/det grubla + іменник | grubla + іменник | grublende |
| grublet + іменник | grublet + іменник | den/det grublede + іменник | grublede + іменник | |
| den/det grublete + іменник | grublete + іменник | |||
Походження
av lavtysk grubeln, opprinnelig ‘grave’Значення та вживання
Приклад
- sitte og gruble;
- du grubler for mye;
- gruble over noe
- brukt som adjektiv
- boka handler om en grublende tiåring