Bokmålsordboka
grunne 4
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å grunne | grunner | grunna | har grunna | grunn! |
| grunnet | har grunnet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| grunna + іменник | grunna + іменник | den/det grunna + іменник | grunna + іменник | grunnende |
| grunnet + іменник | grunnet + іменник | den/det grunnede + іменник | grunnede + іменник | |
| den/det grunnete + іменник | grunnete + іменник | |||
Походження
norrønt gruna; jamfør lavtysk grundenЗначення та вживання
tenke dypt, spekulere, fundere;
Приклад
- grunne ut en plan;
- grunne over livets mysterier;
- jeg ble sittende og grunne på hva jeg skulle svare
- brukt som adverb
- han så grunnende på henne;
- hun svarte grunnende