Bokmålsordboka
fortære
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å fortære | fortærer | fortærte | har fortært | fortær! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fortært + іменник | fortært + іменник | den/det fortærte + іменник | fortærte + іменник | fortærende |
Походження
fra lavtysk; av for- (2Значення та вживання
- etse (1), tære opp, ødelegge (1)
Приклад
- jern fortæres av rust;
- ilden fortærte alt