Bokmålsordboka
forløse, forløyse
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forløse | forløser | forløste | har forløst | forløs! |
| å forløyse | forløyser | forløyste | har forløyst | forløys! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forløst + іменник | forløst + іменник | den/det forløste + іменник | forløste + іменник | forløsende |
| forløyst + іменник | forløyst + іменник | den/det forløyste + іменник | forløyste + іменник | forløysende |
Походження
fra lavtysk; av for- (2Значення та вживання
- fri fra synd eller straff;
Приклад
- forløse en idé;
- forløse elevenes kreativitet
Фіксовані вирази
- bli forløstføde (2, 1)
- bli forløst ved keisersnitt
- det forløsende ordrett og dekkende utsagn i rett tid