Bokmålsordboka
forbause
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forbause | forbauser | forbausa | har forbausa | forbaus! |
| forbauset | har forbauset | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forbausa + іменник | forbausa + іменник | den/det forbausa + іменник | forbausa + іменник | forbausende |
| forbauset + іменник | forbauset + іменник | den/det forbausede + іменник | forbausede + іменник | |
| den/det forbausete + іменник | forbausete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk ‘forvirre, forskrekke’Значення та вживання
jamfør forbausende
Приклад
- resultatet forbauset dem;
- det forbauser meg ikke;
- ingenting forbauser meg lenger
- brukt som adjektiv
- se forbauset ut;
- si med en forbauset undertone