Bokmålsordboka
forundre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forundre | forundrer | forundra | har forundra | forundr!forundre! |
| forundret | har forundret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forundra + іменник | forundra + іменник | den/det forundra + іменник | forundra + іменник | forundrende |
| forundret + іменник | forundret + іменник | den/det forundrede + іменник | forundrede + іменник | |
| den/det forundrete + іменник | forundrete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk; jamfør for- (2Фіксовані вирази
- forundre segundres (2), lure på;
bli overrasket av- det forundrer meg ikke!
- han sluttet aldri å forundre seg over menneskene