Bokmålsordboka
erte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å erte | erter | erta | har erta | ert! |
| ertet | har ertet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| erta + іменник | erta + іменник | den/det erta + іменник | erta + іменник | ertende |
| ertet + іменник | ertet + іменник | den/det ertede + іменник | ertede + іменник | |
| den/det ertete + іменник | ertete + іменник | |||