Bokmålsordboka
terge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å terge | terger | terga | har terga | terg! |
| terget | har terget | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| terga + іменник | terga + іменник | den/det terga + іменник | terga + іменник | tergende |
| terget + іменник | terget + іменник | den/det tergede + іменник | tergede + іменник | |
| den/det tergete + іменник | tergete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk ‘rive i, tirre’; jamfør tirreЗначення та вживання
- drive gjøn med;
Приклад
- terge broren sin;
- han terget på seg opposisjonen
- egge opp;
Приклад
- terge en hane