Bokmålsordboka
tirre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å tirre | tirrer | tirra | har tirra | tirr! |
| tirret | har tirret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| tirra + іменник | tirra + іменник | den/det tirra + іменник | tirra + іменник | tirrende |
| tirret + іменник | tirret + іменник | den/det tirrede + іменник | tirrede + іменник | |
| den/det tirrete + іменник | tirrete + іменник | |||
Походження
kanskje fra lavtysk; beslektet med tergeЗначення та вживання
erte, terge, hisse opp
Приклад
- ikke tirr meg, jeg blir så rasende!
- tirre hunden