Nynorskordboka
røyve 2
røyva
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å røyvaå røyve | røyver | røyvde | har røyvd | røyv! |
| har røyvt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| røyvd + іменник | røyvd + іменник | den/det røyvde + іменник | røyvde + іменник | røyvande |
| røyvt + іменник | ||||
Походження
norrønt hreyfa ‘grave, kaste opp’; eigenleg kausativ til III ruveЗначення та вживання
- få til å ta stor plass, gjere ruvande;
- refleksivt:
- ruve, ta stor plass
Приклад
- det veg ikkje så mykje som det røyver
- kome borti, røre (2, 5)
Приклад
- eg torde ikkje røyve det
Фіксовані вирази
- røyve seggjere seg stor og brei, briske seg