Bokmålsordboka
vrikke
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vrikke | vrikker | vrikka | har vrikka | vrikk! |
| vrikket | har vrikket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| vrikka + іменник | vrikka + іменник | den/det vrikka + іменник | vrikka + іменник | vrikkende |
| vrikket + іменник | vrikket + іменник | den/det vrikkede + іменник | vrikkede + іменник | |
| den/det vrikkete + іменник | vrikkete + іменник | |||
Походження
trolig beslektet med I og II vriЗначення та вживання
- vri, lee på noe gjentatte ganger
Приклад
- vrikke løs en stein med et spett;
- vrikke med hoftene
- gå stavrende:
- vrikke av sted på høyhælte sko
Приклад
- vrikke ankelen