Bokmålsordboka
forstue 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forstue | forstuer | forstua | har forstua | forstu! |
| forstuet | har forstuet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forstua + іменник | forstua + іменник | den/det forstua + іменник | forstua + іменник | forstuende |
| forstuet + іменник | forstuet + іменник | den/det forstuede + іменник | forstuede + іменник | |
| den/det forstuete + іменник | forstuete + іменник | |||