Bokmålsordboka
blokkere
дієслово
інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
---|---|---|---|---|
å blokkere | blokkerer | blokkerte | har blokkert | blokker! |
дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
---|---|---|---|---|
чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
blokkert + іменник | blokkert + іменник | den/det blokkerte + іменник | blokkerte + іменник | blokkerende |
Вимова
blåkeˊreПоходження
av fransk bloquer; beslektet med blokkЗначення та вживання
- gjennomføre blokade (1)
Приклад
- blokkere en havn;
- blokkere kysten med krigsskip
- gjennomføre blokade (3) for å hindre en arbeidsgiver i å få arbeidskraft
Приклад
- blokkere en arbeidsgiver;
- fagorganisasjonen blokkerte stillingen