Bokmålsordboka
tukte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å tukte | tukter | tukta | har tukta | tukt! |
| tuktet | har tuktet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| tukta + іменник | tukta + іменник | den/det tukta + іменник | tukta + іменник | tuktende |
| tuktet + іменник | tuktet + іменник | den/det tuktede + іменник | tuktede + іменник | |
| den/det tuktete + іменник | tuktete + іменник | |||
Походження
norrønt tykta; fra lavtyskЗначення та вживання
- oppdra strengt;straffe (korporlig)
Приклад
- den som elsker sin sønn, tukter ham tidlig – Ordsp 13,24
- i overført betydning: vinne over
Приклад
- det norske fotballaget ble tuktet av det svenske