Bokmålsordboka
tukle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å tukle | tukler | tukla | har tukla | tukl!tukle! |
| tuklet | har tuklet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| tukla + іменник | tukla + іменник | den/det tukla + іменник | tukla + іменник | tuklende |
| tuklet + іменник | tuklet + іменник | den/det tuklede + іменник | tuklede + іменник | |
| den/det tuklete + іменник | tuklete + іменник | |||
Походження
norrønt þukla ‘røre, ta på’Значення та вживання
- fingre (med), plukke (på)
Приклад
- tukle med kragen, glidelåsen
- i overført betydning:
Приклад
- tukle med lovverket