Bokmålsordboka
telefonere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å telefonere | telefonerer | telefonerte | har telefonert | telefoner! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| telefonert + іменник | telefonert + іменник | den/det telefonerte + іменник | telefonerte + іменник | telefonerende |
Значення та вживання
ringe, foreta en telefonoppringning
Приклад
- telefonere til noen;
- telefonere en beskjed