Bokmålsordboka
styrte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å styrte | styrter | styrta | har styrta | styrt! |
| styrtet | har styrtet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| styrta + іменник | styrta + іменник | den/det styrta + іменник | styrta + іменник | styrtende |
| styrtet + іменник | styrtet + іменник | den/det styrtede + іменник | styrtede + іменник | |
| den/det styrtete + іменник | styrtete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk; samme opprinnelse som sturteЗначення та вживання
- rase, strømme, falle (ned)
Приклад
- elva styrtet utfor stupet;
- skiløperne styrtet utfor en skrent;
- passasjerfly styrtet;
- styrte ned;
- tårnet styrtet sammen
Фіксовані вирази
- styrte omfalle om