Bokmålsordboka
bevise
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å bevise | beviser | beviste | har bevist | bevis! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| bevist + іменник | bevist + іменник | den/det beviste + іменник | beviste + іменник | bevisende |
Вимова
beviˊseПоходження
fra lavtysk ‘vise ved hjelp av kjensgjerninger’Значення та вживання
Приклад
- kan du bevise det?
- det beviser ingenting;
- bevise en påstand
- vise ved handling eller holdning
Приклад
- bevise sin takknemlighet