Bokmålsordboka
stadfeste
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å stadfeste | stadfester | stadfesta | har stadfesta | stadfest! |
| stadfestet | har stadfestet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| stadfesta + іменник | stadfesta + іменник | den/det stadfesta + іменник | stadfesta + іменник | stadfestende |
| stadfestet + іменник | stadfestet + іменник | den/det stadfestede + іменник | stadfestede + іменник | |
| den/det stadfestete + іменник | stadfestete + іменник | |||
Походження
av stad ‘sted’ og II festeЗначення та вживання
bekrefte, fastslå gyldigheten av
Приклад
- Høyesterett stadfestet dommen;
- meldingen er ikke stadfestet