Bokmålsordboka
dokumentere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å dokumentere | dokumenterer | dokumenterte | har dokumentert | dokumenter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| dokumentert + іменник | dokumentert + іменник | den/det dokumenterte + іменник | dokumenterte + іменник | dokumenterende |
Походження
fra middelalderlatin; av dokumentЗначення та вживання
bevise, stadfeste (med dokumenter)
Приклад
- dokumentere en påstand;
- kan det dokumenteres?