Bokmålsordboka
sprute
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å sprute | spruter | spruta | har spruta | sprut! |
| sprutet | har sprutet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| spruta + іменник | spruta + іменник | den/det spruta + іменник | spruta + іменник | sprutende |
| sprutet + іменник | sprutet + іменник | den/det sprutede + іменник | sprutede + іменник | |
| den/det sprutete + іменник | sprutete + іменник | |||
Походження
opprinnelig ‘skyte fram, spire’, beslektet med sprudleЗначення та вживання
- sende eller slippe ut (væske)
Приклад
- det sprutet vann ut av slangen
Приклад
- dra til noen så blodet spruter;
- søla sprutet om beina;
- regne så det spruter
Приклад
- kjøre så grusen spruter;
- snøen sprutet unna skiene
Приклад
- sprute vann på noen
- sende ut
Приклад
- sprute gnister
Приклад
- sprute ut i latter