Bokmålsordboka
besvære
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å besvære | besværer | besværa | har besværa | besvær! |
| besværet | har besværet | |||
| besværte | har besvært |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| besværa + іменник | besværa + іменник | den/det besværa + іменник | besværa + іменник | besværende |
| besværet + іменник | besværet + іменник | den/det besværede + іменник | besværede + іменник | |
| den/det besværete + іменник | besværete + іменник | |||
| besvært + іменник | besvært + іменник | den/det besværte + іменник | besværte + іменник | |
Вимова
besvæˊreПоходження
fra lavtysk opprinnelig ‘gjøre tung’Значення та вживання
Приклад
- han besværet meg ustanselig med sine klager;
- besvære hukommelsen sin med for mange detaljer
- være plaget av, gjøre seg umak med;
Приклад
- besvære seg over noe;
- besvære seg over dårlig vær;
- besvære seg med formaliteter