Bokmålsordboka
beskylde
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å beskylde | beskylder | beskyldte | har beskyldt | beskyld! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| beskyldt + іменник | beskyldt + іменник | den/det beskyldte + іменник | beskyldte + іменник | beskyldende |
Походження
fra tysk; av skyld (1Значення та вживання
anklage (2, 2), påstå skyldig
Приклад
- beskylde noen for å være noe;
- ingen kan beskylde henne for å være lat;
- bli beskyldt for underslag