Bokmålsordboka
bekrefte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å bekrefte | bekrefter | bekrefta | har bekrefta | bekreft! |
| bekreftet | har bekreftet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| bekrefta + іменник | bekrefta + іменник | den/det bekrefta + іменник | bekrefta + іменник | bekreftende |
| bekreftet + іменник | bekreftet + іменник | den/det bekreftede + іменник | bekreftede + іменник | |
| den/det bekreftete + іменник | bekreftete + іменник | |||