Bokmålsordboka
romstere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å romstere | romsterer | romsterte | har romstert | romster! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| romstert + іменник | romstert + іменник | den/det romsterte + іменник | romsterte + іменник | romsterende |
Походження
fra lavtysk egentlig ‘arrestere, beslaglegge’Значення та вживання
- rote, skape uorden
Приклад
- tyvene hadde romstert forferdelig
- bråke (2, holde leven
Приклад
- ungene romsterte ute i stua