Bokmålsordboka
husere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å husere | huserer | huserte | har husert | huser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| husert + іменник | husert + іменник | den/det huserte + іменник | huserte + іменник | huserende |
Походження
av lavtysk huseren; jamfør husЗначення та вживання
fare hardt fram;
bråke, herje, ødelegge
Приклад
- tyvene hadde husert forferdelig i leiligheten;
- ungene fikk husere som de ville;
- stormen huserte hele natta;
- gikta huserte i kroppen