Bokmålsordboka
kommandere
дієслово
інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
---|---|---|---|---|
å kommandere | kommanderer | kommanderte | har kommandert | kommander! |
дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
---|---|---|---|---|
чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
kommandert + іменник | kommandert + іменник | den/det kommanderte + іменник | kommanderte + іменник | kommanderende |
Походження
gjennom fransk, fra middelalderlatin, fra latin con- og mandare ‘overlate’; jamfør kon-Значення та вживання
- pålegge noen å gjøre noe;
Приклад
- jeg lar meg ikke kommandere
- ha kommando (2) over
Приклад
- kommandere et kompani