Bokmålsordboka
stuke
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å stuke | stuker | stuka | har stuka | stuk! |
| stuket | har stuket | |||
| stukte | har stukt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| stuka + іменник | stuka + іменник | den/det stuka + іменник | stuka + іменник | stukende |
| stuket + іменник | stuket + іменник | den/det stukede + іменник | stukede + іменник | |
| den/det stukete + іменник | stukete + іменник | |||
| stukt + іменник | stukt + іменник | den/det stukte + іменник | stukte + іменник | |
Походження
fra lavtysk egentlig ‘være stiv’, beslektet med stokkЗначення та вживання
presse sammen metallstykke ved støting eller klemming
Приклад
- stuke en bolt;
- stuke en hjulring – presse sammen om felgen