Bokmålsordboka
ære 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å ære | ærer | æra | har æra | ær! |
| æret | har æret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| æra + іменник | æra + іменник | den/det æra + іменник | æra + іменник | ærende |
| æret + іменник | æret + іменник | den/det ærede + іменник | ærede + іменник | |
| den/det ærete + іменник | ærete + іменник | |||
Походження
norrønt æra; fra lavtyskЗначення та вживання
- vise stor respekt eller anerkjennelse, hedre, beære
Приклад
- han æret gjesten ved å holde en stor middag for henne;
- æres den som æres bør – la den som fortjener det, få anerkjennelse
- tilbe, dyrke, vise ærefrykt
Приклад
- elske og ære Herren
- som adjektiv i perfektum partisipp i tiltale: Æ-de forsamling!