Bokmålsordboka
dø
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å dø | dør | døde | har dødd | dø! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| dødd + іменник | dødd + іменник | den/det dødde + іменник | dødde + іменник | døende |
Походження
norrønt deyja; beslektet med død (1Значення та вживання
- slutte å leve (2, 1)
Приклад
- dø av kreft;
- dø en naturlig død;
- dø fra familien;
- de døde i krigen;
- hun døde ung;
- folk døde som fluer;
- planten døde fordi jeg glemte å vanne den;
- jeg døde nesten av redsel
Приклад
- dyrearten dør ut;
- tonene døde bort;
- minnet om henne skal aldri dø
Фіксовані вирази
- ikke dø i syndenikke slippe uten straff
- du får ikke dø i synden!