Bokmålsordboka
dunke
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å dunke | dunker | dunka | har dunka | dunk! |
| dunket | har dunket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| dunka + іменник | dunka + іменник | den/det dunka + іменник | dunka + іменник | dunkende |
| dunket + іменник | dunket + іменник | den/det dunkede + іменник | dunkede + іменник | |
| den/det dunkete + іменник | dunkete + іменник | |||
Походження
trolig av norrønt duna ‘dønne, brake’Значення та вживання
- gi en (hul) bankelyd;
Приклад
- hjertet dunket
- slå, støte eller sparke uten at det lager sterk lyd
Приклад
- dunke hodet mot noe;
- dunke noen i ryggen
Фіксовані вирази
- dunke innskåre (4
- hun dunket inn ballen med venstrebeinet;
- dunke inn hiter på listene