Bokmålsordboka
dundre 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å dundre | dundrer | dundra | har dundra | dundr!dundre! |
| dundret | har dundret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| dundra + іменник | dundra + іменник | den/det dundra + іменник | dundra + іменник | dundrende |
| dundret + іменник | dundret + іменник | den/det dundrede + іменник | dundrede + іменник | |
| den/det dundrete + іменник | dundrete + іменник | |||
Походження
trolig av lavtysk dunnern ‘tordne’Значення та вживання
- lage en buldrende lyd;
Приклад
- tordenen dundret;
- toget dundret forbi;
- dundre på døra
- slå, støte eller sparke hardt uten at det lager sterk lyd;
Приклад
- hun dundret ballen i nettet;
- dundre inn et skikkelig slag
Фіксовані вирази
- dundre løsfyre løs; ta ordet, spørre i vei
- hun dundret løs på politikeren