Bokmålsordboka
buldre 1
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å buldre | buldrer | buldra | har buldra | buldr!buldre! |
| buldret | har buldret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| buldra + іменник | buldra + іменник | den/det buldra + іменник | buldra + іменник | buldrende |
| buldret + іменник | buldret + іменник | den/det buldrede + іменник | buldrede + іменник | |
| den/det buldrete + іменник | buldrete + іменник | |||
Походження
av lavtysk bulderen; lydordЗначення та вживання
- lage bulder;støye
Приклад
- havet buldrer
- brukt som adjektiv
- en buldrende vulkan;
- han lo en buldrende latter
- snakke høyrøstet (og sint)
Приклад
- buldre i vei om noe
- om orrhane: lage en rullende, gurglende lyd under leik (1, 4)