Nynorskordboka
veldig
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| veldig | veldig | veldige | veldige |
Походження
frå lågtysk, jamfør norrønt vǫldugr ‘mektig, gjæv’; samanheng med velde (3Значення та вживання
- særs mektig, stor, sterk
Приклад
- ordne opp med veldig hand;
- ei veldig påkjenning
- uendeleg
- veldige vidder
- overveldande
- eit veldig syn
- som gradsadverb: svært, særs, overlag (2
Приклад
- veldig godt, bra, snilt, stygt;
- veldig høge fjell